Чергова розповідь про дорослішання. Ця коротка повість розповість нам про невеликий період життя близнюків — брата та сестри.
Том та Касс живуть разом з батьками на фермі. Тут же і відбуваються всі події. В дитинстві брат з сестрою були не розлий вода, і однієї з їх спільних розваг було складання списку гріхів, куди вони записували слова, якими їх лаяли батьки. Таке собі дитяче змагання — кого вилають більше. І робили вони це у своєму таємному місці — невеличкій занедбаній льодовні.
Проте діти дорослішають та змінюються. Так почали змінюватись і наші герої. При цьому розповідь іде від імені Тома, який раптово втратив тісний зв’язок зі своєю сестрою та не розуміє, що відбувається та чому вона віддаляється від нього (та навіть живе тепер в окремій кімнаті).
І ось про його метання та спроби розібратися в собі та про відносини з сестрою і розповідає ця повість. Та про їх дорослішання.
Що хочеться відмітити окремо, так це мову (хоча можливо це заслуга перекладача). Вона дуже яскрава та уважна до дрібниць. Опис навколишньої дійсності просто малює перед очима справжні картини. Річки, грози, стежки. У якусь мить, якщо вчитатися, може здатися, немовби ти дивишься фільм. І навіть бачиш як падає черговий листочок з дерева або як вітер колише гілки та пригінає до землі посіви. І навіть почуєш хрускіт і поскрипування старого моста. Відмінний ефект присутності. Це безумовна перевага книги.
Персонажів небагато, але всі вони колоритні і органічні. Джеймісон, Галларан, Ліса — всі вони на своєму місці, зі своїми характерами і чимось таким собі за душею.
Читається дуже легко та цікаво (і швидко, тому що обсяг твору невеликий). Подій небагато, проте буде цікаво та у якусь мить навіть несподіванно. Коли здається, що автор натяками підводить нас до одного, проте відбувається щось зовсім інше. І діти дорослішають, але це був 81 рік минулого століття, тому дорослішали вони зовсім по іншому, хоч як би це не звучало банально.